Снячів - красивий як у сні
Трішки історії нашого села. У далекому минулому село Снячів, як вважають місцеві дослідники, було одним з найбільш злиденних населених пунктів в окрузі. Загалом воно складалось з розкинутих на мальовничих пагорбах хутірців, до яких добратися, особливо у сльоту, було доволі проблематичною справою. Тривалий час жителі села не мали свого храму, тому змушені були відвідувати Богослужіння у сусідніх населених пунктах. Тільки коли у Тисовці у 1894 році розпочали будівництво нової кам’яної церкви, стару дерев’яну перенесли у Снячів. Отож, у ній і розпочали відправи для снячівської громади на початку ХХ століття. До слова, згаданий храм діє і досі. Характерно, що чимало жителів зі згаданого населеного пункту їхали у пошуках щастя в інші країни, в тому числі й у Канаду і США. Так, у 1899 році, під час першої хвилі масової трудової еміграції з Галичини та Буковини за океан зі Снячева тільки до Канади виїхало 5 чоловік (Іонуц Г.І., Маковій М.В., Костиняк В. М., Галанесій Г.Т., Карча В.І.). А до 1913 року у різні країни емігрувало понад 30 снячівчан. «Гірка нужда і недоля обсіли наш народ, - зазначала того часу на своїх сторінках газета «Буковина», - сотні людей покидають рідну землю, аби за морем шукати іншої долі». З 1918 року Буковина ввійшла до складу Румунської держави, перегорнуто й нову сторінку у розвитку села. Певні зміни, зокрема, відбулися освітянській галузі. Так, до 1928 року у згаданому населеному пункті не було школи. На той час безграмотні складали 87 відсотків від всіх жителів села. Для цих потреб громада, очевидно, винаймала приміщення у хаті з місцевих жителів, бо, як відомо, влада виділила у населений пункт першого вчителя. У 1928 році у Снячеві звели початкову школу, в якій чотири класи.
